середа, 17 вересня 2014 р.

Поетичний марафон в Літературно-меморіальному музеї-квартирі П.Г.Тичини

   Кожного року, до дня пам’яті  геніального українського поета ХХ ст.  Павла Тичини проводиться низка цікавих заходів, серед яких завжди є особливі. Саме таким став Тичинівський поетичний марафон, що пройшов 16 вересня в  Літературно-меморіальному музеї-квартирі П.Тичини. Ця акція об’єднала багатьох шанувальників поета.
   Взяти участь у марафоні мав змогу кожний, при єдиній умові – читати вірші поета та свої власні. Звичайно, Центральна бібліотека Дніпровського району, що із гордістю носить ім’я великого Тичини, не залишилась осторонь. Талановита бібліотекарка Вікторія Камишенко представила декілька віршів зі своєї збірки «Еа»:

             
 Бути спасенним

Кордони стерто. Небо в вічі.
Небовіччя,моя Омузо.
Я виплескаю у твої ночі своїх лебідок, риб без луски.
Нехай лоскочуть твої пелюстки і буде лотос немовби Логос.
І буде сонце неначе кувшик.
І я впускаю у воду тінь.
Пливи до першої переправи.
Там тебе згублять мої сирени.
І буде місяць неначе горня...
І вийде з моря Богиня Смерті.
І ти спасенний.
   
                                                             
                              ***

Перетерті ночі через горло випускають тіні
Фламандських лютень й говірок,
І рвуть язик.
Ми будемо волошковим полем укінці
Й кульбабовим дощем,моя єдина...
Кінці жаги.
Роздерті сукні ти для мене вишивала сріблом сліз.
Я напував
останніх мавок твоїм нутром і говорив
до них на мові вітру і пісків.
Просив води й перлин,
Вогнищ й сестер.
Та є лиш небо, і хмари-очі,і вітер-подих.
Є лиш голодні птахи
Й язик землі
У кінці.
                                                   Камишенко Вікторія




Немає коментарів:

Дописати коментар